Вірш про кохання

Вірш про кохання

ЛЮБОВ МОЯ
Я сказав так забагато,
Так багато було слів.
У полоні відчуття то,
Ревнощів жахливий грім,
Що не дощ, то були сльози.
Сльози капали з очей,
А вона неначе сонце
Світить - хмари, ясний день.
Заглядає у віконце,
То весна прийшла, Вона.
Подивилася на неї, врода
Дівчина краса.

Ти образила - пробачив,
Ти збрехала я пішов.
Подивився в твої очі, обійняв
І знов та знов.
Я люблю тебе без тями, марю ніч,
То кожен день.
І літа вже за літами,
Все минуло, все мине.
Тільки ти, твоя постава,
Ніжні руки, золоті.
Щічки як румянці – пава!
І твоє лице в мені.

Так співає пташка вечір,
Ми з тобою, ми самі.
Ми одні на цьомі світі,
Світять зорі у ночі.
Вліжку спить наша дитина,
Крове рідная моя.
І ця пісня соловїна,
Ці слова: Любов моя!

Роман Воронянський

 

http://www.newsoftheworld.top/